Cocaine Колумбийский Дмитров

Але, люди добрі! Зацініть, як я останнім часом випадки був! Ви знаєте, я наркоманом не став, але трохи завис від тоненьких закладок, які збагачують моє мистецтво. Поділюся з вами історією, як я купив кокаїн і ще й поіграв на льоду з хокейною клюшкою на ногах! Одного разу, коли я байтився в своєму кутку, до мене підійшов один хлопець, який був крутим наркоманом, яким пахне. Він підійшов до мене, загорнутий у свій стильний худі, і сказав: "Чувак, ти хочеш взбадьоритися? Я можу підкинути тобі купу закладок, вони залишаться в твоїй крові надовго!" Його пропозиція звучала дуже спокусливо для мене, бо я вже був на вершині нудьги, і моє мистецтво стало більш ніж просто скучним батонінням. Перехопив його ідею, я швидко погодився. Він відразу ж повернувся, і через кілька хвилин приніс пляшку з оксиком. Це був дражний момент, адже окси - наш сленговий термін для оксибутинату, сильного снодійного. Так, це було не зовсім кокаїн, але продовжити свою творчість, як саме потрібно було мені, було метафорично як надутий круг на льоду. Я швидко поцілився в простір, і як тільки заговорив з імпровізованим дилером, я понюхав солодкий аромат оксикома і відчув, як мої м'язи заспокоюються. Звичайно, я не забув знайти йому пару баксів, адже наркотики не бувають безкоштовними. Ми обов'язково поділимо цю касу під час наступного сеансу. Спробувавши цей оксиком, я вирішив знайти ближчу ковзанку і пофанатіти на льоду. Вперше у своєму житті я зіграв в хокей на лыжах. Мій стиль був непередбачуваним, схожим на хаотичне ковзання дракона. У мене була пара вдячних глядачів, які були настільки зачаровані моїм виконанням, що почали аплодувати й закликати мене на непередбачувані трюки. Я зрозумів, що це була права дорога до успіху в спорті наркотиків. Уявіть собі, мої дорогі друзі, мені вдалося в касание заробити кілька баксів за мої сміливі перформанси. Я впевнений, що це була найкраща ідея, яку я коли-небудь мав. Я був щасливий, що зміг зробити дві речі одночасно - відчути приємну хвилю наркотиків та заробити трохи грошей на обновлення мого арсеналу наркотичних споживчих товарів. Проходячи повз місцеві спортивні заклади, я помітив групу хлопців, які були залиті потом від активного тренування. Вони були якісь чудаки, з головами, які нагадували наковальню. На їх губах горів лицемірний посмішка, який я впізнав здалеку. Ці зелені їдоки спорту, що обернулися навколо, були насправді ефедринщиками. Вирішив я підійти до них і попитати про ефективність їхніх препаратів. Я сподівався, що вони зможуть розповісти мені, як підтримувати себе в формі, підтримуючи такий активний стиль життя наркомана-репера. Один з хлопців, налитий соком, підійшов до мене і сказав: "Чувак, я бачив, як ти майстрував на льоду саме що! Ти є настільки розкішний, як мої ефедрини! Ми навчимо тебе крутий спортивний стиль наркомана!" Його слівацька мова кишіла активізмом, і я відразу ж зрозумів, що пал це не тільки підстава. Видно було, що ці хлопці дуже уважно стежили за своїм тілом, що теж було важливим компонентом досконалості. Вони розповіли мені про різні препарати, що були на ринку, між ними були й підробки, які називали "паль", але вони дорожили своїм здоров'ям, тому не ризикували. Так я, пернатий наркоман, дізнався багато нового про світ наркотиків. Пройшло багато часу до того, як я знову спробував кокаїн, але впевнений, що одного дня цей день нарешті настане. Закінчуючи мою розповідь, буду позитивно настроєний - досягти висот, коли можна хапати кулаками успіх, можна не тільки на ринку наркотиків, а й на хокейному майданчику на льоду, на сцені! Вірю, що у кожного з вас є свій сценарій життя, який вартує гострого закладання!

О, братишки и сестрички, сегодня я вам расскажу о самом запредельном приключении, которое случилось со мной. Зажгите свои джоинты, закройте окна, чтобы соседи не стали писать на меня треш, и готовьтесь услышать историю, которой не снилось даже самым странным персонажам в зоопарке!

Начнем с того, что я решила купить закладки для особого праздника, но не обычные, а такие, что аж глаза на лоб вылезут. Так что стала я искать толкачей в своем любимом районе, где скучать точно не дадут. И вот, однажды, гуляя по убитому асфальту, мне попался неприметный тип в шляпе и черном пиджаке. Ну думаю, это может быть настоящий герой, так что подошла к нему и шепотом промурлыкала: "Ты случаем не занимаешься хрустом или амфиком?"

Он улыбнулся, и в его глазах мерцали странные огоньки. "Детка, я знаю, что ты ищешь. У меня есть то, что тебе нужно. Приходи вчера в десять вечера в парк, найди на площадке скульптуру мартышки, и оставь там свою душу", - сказал он и исчез.

Мой мозг пару секунд немного заело от его слов, но потом я поняла, что это какой-то эзотерический код. Или немного недоразумение с временем. В общем, решила я все запясту, взяла с собой свитки джей и отправилась в парк. Кто знает, может, мартышки действительно обладают какой-то особой мудростью и смогут помочь мне найти этот драгоценный хруст.

И вот я сижу в парке, среди наркоманов, курящих ганджа и обсуждающих свои трипы. Но мое внимание привлекла скульптура мартышки, которую я нашла наконец-то. Под нею лежала записка.

"Дорогая путешественница, я знаю, чего ты ищешь. Найди меня в самом глубоком углу зоопарка, у Львицы по имени Фиона. И помни, спасение только для тех, кто дерзает!"

Естественно, я взяла эту записку за истину и бросилась на поиски Фионы. Проходя мимо клеток с обезьянами, я слышала, как они шептали мне в ухо: "Йоу, сестра, у нас есть то, что тебе нужно, приходи!" Но я не обращала на это внимания и спустилась все глубже в самое сердце зоопарка.

И вот, наконец, я нашла Львицу Фиону. Она стояла там, вся в своей гордости, смотря на меня сверху вниз. Я подошла к ней и прошептала: "Фиона, я ищу что-то особенное. Знаешь, какой-то закладки, треш... Мне нужно найти смысл в этом безумии".

Фиона задумчиво посмотрела на меня и сказала: "Девочка, мудрость находится в сердце нашего туманного мира. Но ты уверена, что готова к этому?"

Я кивнула, и она подошла к своей логовушке, достала огромную чашку и налила чаю. "Сядь, моя маленькая потерянная душа, и поговорим".

Мы с Фионой пили чай в тишине, и она рассказывала мне о своих приключениях в джунглях, о том, как она нашла свое истинное предназначение. Я слушала каждое ее слово, словно кислотка проникла в мою душу и открыла мне новую реальность.

Именно в этот момент я осознала, что закладки и хруст - это всего лишь пустые слова в сравнении с настоящим путешествием к самому себе.

Я благодарна Фионе за этот урок. Она разжигала во мне огонь любопытства, который давно погас в суете наркомании. И я поняла, что смысл жизни не в поисках закладок, а в самом процессе нашего странного существования.

Так что, братишки и сестрички, не ищите счастья в погрязшем треше наркомании. Разве что только, если оно пришло к вам само собой, как Фиона ко мне. Ведь в конечном итоге, мы все просто ищем наше место в этой большой, шумной джунгли жизни.

А я теперь знаю, что мне нужно - просто погружаться в самые глубины себя и наслаждаться каждым моментом, как настоящий амфик. А все остальное - просто суета, которая может быть забыта с глотком переплавленного хруста. История моей любви с закладками и наркотиками закончилась, и началась новая глава, в которой я сама являюсь автором своей судьбы.